top of page
ТРИВОЖНІСТЬ
Тривога може відчуватися по-різному: як постійне внутрішнє напруження, складність розслабитися або відчуття, що думки не зупиняються навіть тоді, коли хочеться відпочити.
Іноді це раптові панічні стани, іноді - фонове відчуття неспокою, яке супроводжує протягом дня і впливає на сон, концентрацію і загальний стан.
ЯК ЦЕ МОЖЕ ПРОЯВЛЯТИСЯ
Постійні думки, які складно зупинити;
Відчуття напруги в тілі, прискорене серцебиття, слабкість, відчуття нестачі повітря, пітливість тощо;
Проблеми зі сном;
Панічні атаки, які виникають ніби без причини;
Нав’язливі думки або дії;
Напругою у спілкуванні з іншими людьми.
ЧОМУ ЦЕ ВІДБУВАЄТЬСЯ
Тривога не виникає “просто так”.
З точки зору роботи мозку, це природна реакція системи безпеки, яка відповідає за розпізнавання загрози і підготовку організму до дії.
У стані тривоги активується нервова система: пришвидшується серцебиття, напружуються м’язи, змінюється дихання.
Це нормальна фізіологічна реакція, яка допомагає реагувати на небезпеку.
Проте іноді ця система починає спрацьовувати навіть тоді, коли реальної загрози немає.
Це може бути пов’язано з хронічним стресом, перевантаженням або попереднім досвідом, у тому числі травматичним, який “навчив” психіку бути постійно насторожі.
У таких випадках тривога стає не ситуативною, а фоновою і починає впливати на повсякденне життя, самопочуття і відчуття контролю над своїм станом.
ЯК Я ПРАЦЮЮ З ЦИМ
У роботі з тривогою ми не просто намагаємося “прибрати симптоми”,
а поступово розбираємося, як формується цей стан і що його підтримує.
Ми звертаємо увагу на ті процеси, які стоять за тривогою, а також на досвід, який міг вплинути на підвищену чутливість до напруги або небезпеки.
Паралельно ми працюємо з нервовою системою - вчимося поступово знижувати рівень напруги, відновлювати відчуття опори і більшої стабільності у своєму стані.
Це процес, у якому важливі не лише розуміння, а й поступові зміни у тому, як людина проживає свої стани і справляється з ними в повсякденному житті.
bottom of page